Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 13 Харківської міської ради»

 





Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей

Консультації

 

Який слід повинна залишати людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю.

 

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

 

— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

 

Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком.

 

Життя його склалось так, що він часто переїздив, ніде довго не затримувався, ні до чого не  прихилявся — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там.

 

Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка. — Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка? — Немає у мене ні сина, ні дочки. — Може, ти дуба посадив? — Ні, не посадив я дуба... — Може, ти поле випестував? — Ні, не випестував я поля... — Так, мабуть, ти пісню склав? — Ні, й пісні я не склав.

 

— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід. Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.

 

"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..." 

 

 

Казки Сухомлинського направленні на

морально-етичне виховання дошкільників:

  1. "Крилата квітка
  2. "Куди поспішали мурашки"                                     
  3. "Вовк і зайчата"
  4. "Їжачок і Світлячок"
  5. "Фіалка і Бджілка"
  6. "Мурашка-мандрівниця"

 

 

«Заохочення дітей до самовиховання казкою»

Родина і дошкільний заклад – два суспільних інститути, які закладають фундамент майбутнього. У них одна мета: виховати здорову, соціально адаптовану, всебічно розвинену особистість із високим інтелектуальним, творчим та духовним потенціалом.
Співпраця з батьками забезпечує не просто спільну участь у вихованні дитини, але й усвідомленню загальних цілей, довірливе ставлення один до одного, прагнення до взаєморозуміння у питаннях розвитку, виховання й навчання дітей дошкільного віку.

Великої уваги надаємо роботі з казкою вдома.

І як результат – зростання авторитету батьків серед дітей та авторитету вихователів серед батьків.

Способи заохочення дітей в роботі з казкою:

1. Слухання дитиною казки здавна було основним видом її ознайомлення з творами цього жанру. У процесі безпосереднього усного спілкування дитина глибоко переживає почуте, уявляє події, описані в творі.

Розповідь казки вимагає від батьків великої педагогічної майстерності. Ефективність виховного впливу цього способу зумовлюється такими чинниками:

· влучність вибору моменту для розповіді;

· підбір твору;

· емоційність, доступність, образність викладу.

Слухаючи дитячу розповідь, батькам доцільно проявляти терплячість, розуміння емоційного стану дитини. Варто виявляти своє зацікавлення почутим у різних формах: за допомогою міміки, емпатійного слухання. Така поведінка дорослих сприяє розвиткові в дитини впевненості в собі, сміливості, бажання до творення. Проте висміювання дитини, переривання її розповіді, неуважне слухання з боку батьків можуть бути причиною розвитку негативних якостей особистості малюка, зокрема замкнутості, нерішучості, відчуження.

2. Перегляд екранізованих казок. У казці, як у дзеркалі, відбиваються особливості кожної епохи. Сучасні твори даного жанру теж відзначається певними особливостями. Народна казка, яка передавалася від покоління до покоління шляхом розповіді, у наш час знайшла своє продовження в екранізованих варіантах, мультиплікаційних фільмах. Дослідження свідчать, що попри незмінність сюжетної та змістової ліній нові твори відзначаються суттєвими відмінностями: відбулася метаморфоза образу “зла” й, відповідно, переосмислення “добра”. “Зло”, притаманне всім героям, набуло людських рис і виявляється в помилці та страху. У казках “зло” піддається фізичному знищенню, у нових, дидактичних – перевихованню. У нових творах, на відміну від старих, швидше порушується проблема, ніж вказується шлях її вирішення. Виховний вплив на дошкільників екранізованих казок та мультиплікаційних фільмів важко переоцінити. Адже в більшості сімей діти значну частину вільного часу проводять біля «голубих екранів ”, нерідко навіть забуваючи про свої обов’язки. Такій поведінці сприяє зростаючий вплив теле- та відеоапаратури, комп’ютерної техніки на спосіб та уклад сімейного життя. Окрім того, зайнятість батьків бізнесовими справами іноді спричиняє байдуже ставлення до власних дітей.

3. Читання казок – менш поширене серед дітей дошкільного віку явище, адже вони тільки починають опановувати цю складну науку. Критеріями його оцінювання є правильність, усвідомленість, швидкість, виразність. Діти читають повільно, монотонно, не усвідомлено, що і є основними причинами нехтування цим видом діяльності. Їхні зусилля спрямовані на процес читання, а не на зміст тексту. Однак зацікавити дітей до самостійного читання можна, наприклад, такими способами:

· читанню казки передує ретельно продумана вступна бесіда;

· початок казки читає хтось із батьків, зупинившись на цікавому, пропонує дитині продовжити читання самій;

· читання в ролях тощо.

Для самостійного читання дошкільниками доцільно добирати лексично та синтаксично доступні твори, насичені діалогами. Важливо, щоб предмети, явища, події були загалом зрозумілі дітям.

4. Переказ широко використовується дітьми означеного віку. Він є початковим етапом творення власних казок. Виділяють докладний переказ, спрощений, синтезовану розповідь. Вид переказу залежить від ступеня розвитку пам’яті дитини.

· Докладний переказ створюється дітьми, у котрих сформована довготривала пам’ять, достатньо розвинений активний словниковий запас. Такі дитячі твори з точністю передають сюжет, традиційні формули відомої казки.

· Скорочений переказ виникає внаслідок забування дитиною деяких деталей, їх поверхового узагальнення й водночас збереження сюжету твору.

· Синтезована розповідь є проміжною формою творення власної казки. Вона виникає внаслідок поєднання знайомих образів та сюжетів із різних творів у один твір.

· Використання казок із виховною метою вимагає від батьків пев­ного рівня педагогічної майстерності, тому доцільно ознайомити їх з низкою прийомів, котрі передбачають розвиток умінь етнопедагогічної роботи з даними творами. Вихователям варто проводити з батьками бесіди з означеної проблеми, дискусії, залучати їх до участі у святах казки тощо.

З давніх часів сім’я вважалася першою і основною інституцією виховання підростаючого покоління. Батьки прагнули передати своїм дітям набутий життєвий досвід, виховати їх розумними, працьовитими, прищепити їм моральні якості, які відповідали б ідеалам народної педагогіки. І саме казка володіє таким невичерпним виховним арсеналом.

 

 

 

 

 

 

Як правильно читати казку

 

 

  • Усі казки батьки повинні читати в спокійних умовах. Дитина повинна зручно розташуватися поряд у комфортній атмосфері.
  • Читати казку потрібно вдумливо, пояснюючи дитині незнайомі слова, обговорювати основні моменти.
  • Важливо вислуховувати думку самої дитини про почуті події з казковим героями.
  • Не можна говорити дитині, що її судження неправильне, або засуджувати її позицію.
  • Не бажано читати декілька казок відразу, тому що мораль кожної казки повинна бути осмислена дитиною.

 

Психологічний комфорт – запорука розвитку дитини.

 

Психологічний комфорт - це відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану індивіда до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаємопорозуміння, вона виросте чуйною та доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших(до тварин, рослин, людей), із проблема у розвитку не лише морально – ціннісної сфери особистості, а й емоційно вольової, пізнавальної.

Мама для дитини – перший психологічний захист. У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина – збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкування з дитиною тілесного фізичного контакту, прогладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім’ї, що намагається створити психологічно комфортне середовище для зростання малюка.

Що є основою психологічного комфорту?

1. Створення психологічного клімату, спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, на формування відчуття позитивної перспективи для розвитку групи загалом та кожного з її членів зокрема.

2. У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції – плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути сама собою.

3. Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.

4. Соціальний контроль не має характеризуватися жорстокістю стосовно виловлювань, побажань, критичних зауважень членів групи.

5. Не можна обмежувати волю дитини. Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи.

6. Слід підтримувати в колективі культ справедливості. Не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено.

7. Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи.

8. Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим.

9. Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.

10. Створити безпечне середовище для дітей – не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати шкідливі іграшки.

11. У сім’ї повинна панувати атмосфера підтримки та взаємопорозуміння, створюватися ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною. Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти дитині самі й вирішувати деякі проблеми. Підтримувати її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним.

12. Демонструвати оптимізм , вірити у свою дитину.

13. Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення,в якому вона повинна перебувати.

14. Уміти помічати гарне, ділитися з цим дітьми.

15. Безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них,показувати їм свою любов – вони мають це постійно відчувати.

І завершимо наші роздуми з приводу умов для розвитку дитини словами відомого педагога Шалви Амонашвілі: «Благородство виховується благородством. Воля виховується волею. Любов виховується любов’ю».